Чемпіонат світу-2022: підсумковий хіт-парад

Він завершився. Один із найскандальніших чемпіонатів світу в історії, який проходив у країні, яка не має жодних футбольних традицій і далека від цивілізації та бодай мінімального уявлення про права людини.

Але чемпіонат світу, який і справді вразив своєю футбольною складовою. З фіналом, про який не буде соромно розповісти дітям. І видовищем на полі, яке, на жаль чи на щастя, змушує забути про потойбічні моменти.

У цьому тексті ми зробимо свою авторську підбірку з усього найкращого, що нам вдалося побачити на Мундіалі. Багато пунктів у вас викличуть суперечки, але будемо справедливі: жоден хіт-парад не обходиться без палких дискусій у коментарях. І це прекрасно.

Гравець турніру: Ліонель Мессі

Так, Лео програв Кіліану Мбаппе приз найкращого бомбардира. Так, левову долю своїх м’ячів (а саме 4 з 7) він забив із пенальті. Але чи була би Аргентина хоча б у фіналі, якби у неї не було цього прекрасного футболіста? Нам здається, що не було б її навіть на стадії 1/4.

Чимось ця команда нагадує Аргентину-1990 (навіть не 1986, де атакувальне різноманіття все ж мало місце) — 10 залізних роботяг і 1 Творець. Так, Творець із великої літери.

Коли треба — Мессі витягував мертві матчі. Мексиканську стіну пробити було важко, як і автралійський грамотний автобус. І саме голи 35-річної легенди, створені виключно за рахунок його індивідуальної майстерності вирішували долі.

І півфінальна гра з хорватами, і більшість атакувальних потуг “альбіселесте” у фіналі — це геній Мессі. Це прекрасний фінальний акорд. І на нашу суб’єктивну думку, навіть якби Мессі зараз оголосив про завершення всієї, а не тільки міжнародної кар’єри, це виглядало би дуже красиво.

Але він Творець. І він ще буде творити. 

Команда-сенсація турніру: Марокко

Це єдиний пункт, з приводу якого не буде суперечок. Можна, звичайно, заднім числом ставати розумним і говорити, що ця команда проявила себе ще у 2018 році (з трошки іншим складом, іншим тренером і невиходом із групи у підсумку), що там налагоджена особисто Королем система підготовки майбутніх футболістів, що була проведена колосальна робота з залучення до лав збірної етнічних мароканців, які би не загубилися в європейських збірних…

Ці аргументи — фундаментальні пояснення того, чому ця африканська збірна здійснила справжнє диво, дійшовши до 1/2 фіналу. Пояснення локальні — неймовірна робота Валіда Реграгі, міцна оборона, кілька сердець Софьяна Амрабата і прекрасно випрацювана гра як на контратаках, так і в атаках позиційних.

Але всі подальші аргументи зводяться до першого, який стосується персони Реграгі. Людина прийняла команду лише наприкінці серпня і при цьому зуміла провести роботу, яку за подібний період часу важко проробити навіть у клубах.

Розчарування турніру: Данія

Напередодні турніру всі відносили цих скандинавських хлопців ледь не до числа фаворитів турніру. І приводів для того було хоч забирай.

По-перше, у Данії вже давно побудували систему розвитку футболу. Наприклад, до 13 років місцеві діти не знають про турнірні таблиці та рахунки на табло, бо ціль тренерів — виховати тих, хто буде вміти грати у дорослому футболі. Так, саме грати, а не за будь-яку ціну здобувати результат. Він і так прийде, якщо ти вмієш перше.

По-друге, команда сподобалася ще на попередніх світових форумах. У 2018 році данці вилетіли в 1/8 фіналу лише від майбутніх фіналістів хорватів (і те за серією пенальті), а у 2021 на Євро і взагалі дійшли до півфіналу, де програли англійцям виключно через суперечливий пенальті імені Стерлінга.

Проте реальність виявилася вельми сумною. Команда Каспера Г’юлманда зіграла у невиразну нічию з Тунісом (перевага по грі якщо й була, то невелика), цілком логічно програла Франції і вельми ганебно поступилася австралійцям.

Скандинави на цьому турнірі не продемонстрували нічого. З іншого боку, на це можна знайти причину — у складі команди є відвертий дисбаланс. Якщо захист і середня ланка укомплектовані дійсно якісними футболістами, то з нападом — великі проблеми. Запаси Брюгге та Севільї і невдаха з Еспаньйолу — це дуже яскравий контраст із Барселоною, Міланом і МЮ. Більше того, цілком собі основою цих клубів. І результат тому — 1 забитий м’яч за весь турнір (і те від оборонця Крістенсена) і мінімум створених моментів.

Відзначимо, що також на цьогорічному Мундіалі сильно розчарувала збірна Бельгії. На тему “червоних дияволів” радимо вам прочитати наш переклад окремого матеріалу.

Несправедливість турніру: Німеччина

Цей уривок тексту може породити мільйон суперечок, але ми будемо апелювати фактами. На груповому етапі “Бундестім” продемонстрували найкращий показник xG, завдали найбільше ударів (як із меж штрафного майданчика. так і взагалі), зробили найбільше ключових передач і “виграли” ще кілька номінацій.

У кожному з трьох поєдинків німці не були гіршими за суперників, проте японці знайшли свої контратаки, іспанців команді Фліка не дотиснула наприкінці, а з Коста-Рікою зробила все від себе залежне — перемогла. І при цьому на другому поспіль Мундіалі збірна Німеччини навіть не вийшла з групи. 

Якщо говорити про сухий результат, то між німцями та іспанцями на груповому етапі є лиш одна різниця — ті більше забили і менше пропустили у грі з коста-ріканцями. Але невже ми будемо всерйоз сварити команду, що вона теж не подужала північноамериканську команду з рахунком 7:0? Як мінімум, у цьому нема логіки. А за якість гри навіть у програних поєдинках із японцями Німеччина виглядала пристойніше за Іспанію. 

Особливо шкода Джамала Мусіалу, чия робота з м’ячем просто не може не закохувати. Як-то кажуть, завдяки таким індивідуальностям діти починають любити футбол. Прохід “бундесмашини” хоч трошки далі подарував би нам не одну, а одразу двох 19-річних гравців Бундесліги у новинах про трансфери за небесні гроші. Нехай навіть Джамал, на відміну від Джуда, вже і так грає у клубі більш топового рівня.

Дуже добре, що Флік залишається. На домашньому Євро ця машина заведеться на всю швидкість. І це буде щось насправді прекрасне.

Несправедливість турніру: Польща

Комусь це може здаватися неприємним, але збірну Польщі ми будемо критикувати. І казати, що вона не заслуговувала на вихід із групи. На відміну від “кейсу” Німеччини тут несправедливість полягає у тому, що команда здобула більше, ніж заслуговувала.

Єдиний позитивний тайм “Кадри” на груповому етапі — другий у матчі з саудитами. Все інше — цілковите везіння і Його Величність Войцех Щесни. 

Найгірше у цій ситуації, що поляки мають прекрасний склад. На Мундіаль поїхав лише один представник Екстракляси (і те, зовсім скоро юний Міхал Скораш із Леху опинить у топ-чемпіонату) і безліч гравців основи пристойних команд. Про Щесни, Зелінські та Левандовські годі й говорити, але ще є англієць із польським корінням Метью Кеш з Астон Вілли (до слова, його натуралізація боляче вдарила по Томашу Кендзьорі), молоде дарування Нікола Залевські з Роми, пристойний Пшемислав Франковські із Лансу (нині другої після ПСЖ команди Ліги 1), проте їх усіх змушували грати у футбол імені Михайла Івановича Фоменка.

“Автобус” може бути грамотним і навіть красивим, але це був не той випадок. Жодної ідеї та пристойної контргри, а вишенька на торті — підрахунок карток у матчі останнього туру проти аргентинців. І лиш одна вказівка Міхневича — стійте позаду і не фоліть…

У першому таймі матчу з французами наші сусіди з’явилися у новому вигляді. Але музика грала вельми недовго. І груповий етап натякав, що ця сенсація буде вершиною несправедливості.

Вперше за 36 років “Кадра” вийшла з групи чемпіонату світу. І, мабуть, для подолання такого прокляття хорошими є всі методи. Проте навіть польське суспільство розділилося навпіл — далеко не всіх влаштував результат такою ціною, коли країна має таке прекрасне покоління.

Дякуємо прекрасній країні Польщі і чудовому польському народу за все, що вони роблять для України та українців у такий тяжкий час. Але точно не дякуємо їхній збірній за цей чемпіонат світу. 

Тенденції турніру

Перша і вже описана безліч разів — кількість доданих хвилин. Причина у боротьбі з затягуванням часу чи збільшенні часу для демонстрації реклами? Не знаємо. Просто констатуємо, що нинішній Мундіаль привчив нас не дивуватися, коли перший тайм без особливих зупинок, голів і замін закінчується на 7 хвилин пізніше.

Друга та вже чисто ігрова характерна для всіх великих турнірів, але не відзначити її не можна. Прагматизм і міцна оборона завжди долають усі можливі карнавали. Яскравий тому приклад — матчі між бразильцями і хорватами. До четвірки найкращих за результатами команд катарського Мундіалю потрапили три контратакувальні команди (але назвати як Марокко, так і Францію “автобусами” точно не повернеться язик) і одна орієнтована на геніальність свого лідера.

Якщо хочете, мегаатакувальна Італія зразка минулого Євро не потрапила нікуди на чемпіонат світу-2022 не потрапила взагалі. Так, не через стиль гри, а через неадекватність Жоржиньйо, але все ж.

Чи була подібна команда тут? Певною мірою, так можна сказати про Бразилію, де двома з трьох центрхавів грали Неймар і Пакета. І Бразилію, яка на 117 хвилині матчу з хорватами йшла атакувати більшістю польових футболістів, мінімально ведучи у рахунку. Та ви бачите, який результат.

Про останнє чітко і виважено заявив головний тренер збірної Німеччини Хансі Флік: я хочу грати у красивий футбол, але ж ви подивіться, з якою грою команди виходять до фіналу. У той час коли я — поза раундом плей-офф…

Тренер турніру: Валід Реграгі

Раніше африканські збірні тричі доходили до стадії 1/4 Мундіалю — мова про Камерун-1990, Сенегал-2002 і Гану-2010. Четвертою стало Марокко-2022, але вперше команду з Африки на такі вершини возніс африканський тренер. Годі говорити, що він їх у підсумку навіть перевершив.

Так, Реграрі здобув футбольну освіту у Франції як гравець. Проте як тренер він ніколи не працював у Європі — виключно Батьківщина та невеличкий період у Катарі. А ще цікавіше, що головну команду країни спеціаліст очолив лише наприкінці серпня, тобто не проходив зі збірною відбірний цикл. 

Збірна Марокко демонструвала прекрасний футбол ще на минулому Мундіалі, нехай навіть це не дозволило їй вийти з групи. До слова, тоді її очолював Ерве Ренар, який на цьогорічному чемпіонаті світу обігрував Аргентину біля керма саудитів. Далі вони вийшли до 1/8 та 1/4 КАН, що, в принципі, для цієї команди є успішними результатами. Але про те, що сталося цьогоріч, ніхто і не мріяв.

Реграгі зміг за короткий час (мега короткий, бо ж це не клуб) добудувати розпочате попередниками настільки філігранно, наскільки це буває можливе. Команда грає прагматично, але цей футбол не назвати захисним. Позиційні атаки африканців вражали не менше за різки випади у контратаки. Ключове слово — баланс. Баланс і кропітка робота…

Скандали турніру

Один із них був розв’язаний на рівному місці. Власне, це важко назвати скандалом — радше фантазією бурхливих конспірологів.

Отже, збірна Іспанії “злила” гру останнього туру проти Японії, щоби потрапити до легшої сітки. Грубо кажучи: уникнути зустрічі з бразильцями в 1/4 турніру, та й в 1/8 отримати на папері більш “легке” Марокко, ніж Хорватію.

Авторам сценарію все одно, що німці протягом кількох хвилин програвали Коста-Ріці, що залишало “Фурію Роху” за бортом турніру взагалі. Наскільки ж низько вони оцінюють інтелект Луїса Енріке…

Чвертьфінал — сузір’я скандалів. Матчі Нідерланди — Аргентина і Марокко — Португалія запам’яталися різним, та все ж не дуже приємним. Почнемо за хронологією.

Перед протистоянням між європейцями та латиноамериканцями першим масла у вогонь підлив уже екс-тренера “помаранчевих” Луї ван Гал, який заявив, що знає як зупинити Мессі і що “помаранчеві” матимуть перевагу у випадку серії пенальті. У підсумку “альбіселесте” перемоги саме у серії одинадцятиметрових, Ліонель Мессі показував тренерській лаві Нідерландів вуха, а голкіпер аргентинців Еміліано Мартінес сказав, що налаштовувався на серію саме спогляданням на інтерв’ю поважного містера Луї.

Там було все — бійки, урочисте “проводи” Лаутаро Мартінеса на вирішальний удар, радість південноамериканців біля впавших у сльохзи нідерландців, “бовдур” від Мессі на адресу Вегхорста, а також не дуже красиві слова все того ж Лео щодо ван Гала. Також у тому матчі був Паредес, а це вже каже багато про що…

У матчі португальців було все набагато скромніше. Основний скандал — це звинувачення “європейських бразильців” аргентинського рефері Фернандо Рапалліні у тому, що він… аргентинець! Так-так, бо ж аргентинці ж об’єктивних причин не люблять Роналду. А ще — Аргентина з числа тих країн, які на той момент не залишили Мундіаль. А значить — були зацікавлені у “слабших” суперниках надалі. Ви не помічаєте, що тут знову забагато конспірології?! Бруну Фернандеш і Пепе, читайте поменше інтернету!

Загалом, найбільше скандалів викликали матчів збірної Аргентини. Навіть хорвати з якогось дива побачили власне “вбивство”, хоча більш чистого пенальті, ніж у матчі між південноамериканцями та балканцями годі й шукати.

Матч турніру: фінал

До останнього ми хотіли тут детально розписати чвертьфінальний матч між Англією та Францією (так, саме за футболом, а не накалом пристатей, він перевершив гру Аргентини з Нідерландами), але тут на авансцену вийшов фінал.

По-перше, це був найкращий фінал в історії чемпіонатів світу як мінімум з далеко 1986-го. А хтось посперечається і скаже, що навіть із 1966-го… Добре хоч не 1954-го з його камбеком німців у матчі проти угорців!

По-друге, там і справді було все. Перевага однієї з команд, перевага іншої, феноменальні тренерські рішення у контексті замін, індивідуальна битва двох найкращих гравців атаки обох команд, воротарські сейви, додатковий час, серія пенальті. Якщо таке видають у вирішальному матчі, який має бути максимально прагматичним і нецікавим, то це апріорі вищий клас.

Браво, переможці і переможені! У недільний вечір ви були неймовірні!

Гол турніру: другий м’яч Рішарлісона у ворота Сербії

Так, безумовно, на цьому турнірі було безліч красивих голів. Тут тобі і прекрасний удар Чавеса здорової людини (тобто мексиканського футболіста, а не венесуельського комуніста) по воротах Саудівської Аравії, і шикарний обвідний удар хорвата Оршича у матчі за третє місце, але наш вибір все ж пав на бразильську магію.

По-перше, такі голи стаються набагато рідше. По-друге, для реалізації такого “дійства” потрібно проробити більше деталей у більш короткий час. Коротше кажучи, насолоджуйтесь ще раз!

Розіграш турніру

Ви програєте 1:2, на табло — десята додана хвилина до другого часу. Тебе випустили для того, щоби ти стрибав за верховими м’ячами і не робив нічого більше. І при цьому ти забиваєш м’яч, який повертає нас в іншу епохі нідерландського футболу.

Ти — Ваут Вегхорст. 30-річний нападник, при всій повазі, Бешикташу. Який міг стати національним героєм країни тюльпанів, але для цього не вистачило зовсім трошки. 

М’яч у ворота Армінії у складі Вольфсбурга? Дозвольте процитувати класика про зовсім інший турнір.

Джокер турніру

Власне, цей пункт, який іде останнім — довершення попереднього. Вихід на поле Вауда Вегхорста у матчі з аргентинцями — це було прекрасне кадрове рішення Луї ван Гала. На 78-й вийшов, перший м’яч на 83-й забив як і ставили у задачі, другий на 90+11 — як ви побачили зверху. Такі собі два м’яча-протилежності, але ж яка цінна кожного з них.

Якби це “помаранчевим” допомогло — історія футболу мала би сторінку, на яку ніколи не впаде жодна пилинка. А так Її Величність Час, на жаль, дуже скоро відправить вихід Вегхорста кудись дуже і дуже далеко…

Гліб Скрипченко, Football.ua