Функціонер звернувся до української футбольної спільноти.
Президент львівського Руху Григорій Козловський на прес-конференції поспілкувався із журналістами про безлад в українському футболі. Прес-конференція вийшла досить палка.
Вступна промова президента Руху
“Ні для кого не буде секретом, що останньою краплею, яка переповнила моє терпіння цього свавілля в українському футболі, було суддівство проти Дніпра-1. Не хотілося б, щоб вболівальники, фанати які воюють були байдужими до нашого футболу. Потрібно почати говорити про свавілля, після прес-конференції в мене буде багато ворогів. На сьогодні наш футбол у плачевному стані. Але ми готові до діалогу та питань.
На сьогоднішній день у нас утворилося так зване “ОПГ” УАФ. Керує ним зараз Андрій Павелко — “пахан українського футболку”, “король всія футболу”. Праві руки Павелка — Алан Плієв та Костюченко Вадім. Це люди, які не мають жодного відношення до футболу, паразитують футболом і про це треба говорити. Мені байдуже, що буде завтра, але не байдуже, що буде з нашим футболом. Ми маємо все зробити для того, щоб ці люди більше не з’явилися у нашому футболі.
Я думаю що ви, Андрій Васильович, дивитесь на мене. Я вам це завжди казав телефоном, тому приготуйтесь та попкорн закупляйте. Риба гниє з голови. Наша голова вже згнила та відлетіла з тієї риби. Треба думати, що робити з рибою та тим, що залишилось. Потрібно розуміти, що робити з президентами клубів, які вкладають гроші в український футбол, які тяжко заробляються. Вони могли ці мільйони тратити на сім’ї, але витрачають на футбол та армії. І ці люди, замість отримання допомоги від УАФ, вони стали заручниками, які не мають права щось казати. В цій “ОПГ” УАФ є органи КДК, які відразу виписують штрафи за слова, знімають пожиттєво. Зі мной таке було, я мав піти з посади президента футбольного клубу. Я в гробу бачив вашу пожиттєву дискваліфікацію.
З сьогоднішнього дня я не буду мовчати не на один епізод, ні на одне вбивство, яке організовують банда з УАФ. Я — вболівальник. Мені ніхто нічого не може заборонити. Повірте, з сьогоднішнього дня під вами буде горіти земля, я вам обіцяю”.
Відповіді на питання преси
– Яка ситуація сталася у поєдинку між Рухом та Дніпром-1 на вашу думку?
– Я спробую широко відповісти на це питання. Коли ми починали будувати Рух, я завжди говорив, що хочу як в Коломойського. Ми — громадськість. Для мене еталоном президента футбольного клубу був Ігор Коломойський. Жоден клуб не “розставляв ноги” перед Дніпром. Вони буди воїнами світла та воїнами добра. Я пам’ятаю, як чорні сили заважали Дніпру стати чемпіоном. Але для нас вони завжди були чемпіонами. Це приклад того, як має розвиватись клуб. На сьогодні Павелко реанімував Краснікова. УАФ повернула його у футбол, скоротив дискваліфікацію на 10 років. Цей матч — не питання в цинічному пенальті. Ріццолі, який їсть равіолі у котлі цинічно описує ситуацію. Мені почали дзвонити судді та говорити, що нас просто вбили. На сьогодні у Дніпрі-1 з’явилось ім’я Краснікова, від якого неприємно смердить. І ні одна золота медаль не змиє цей сморід. В Дніпрі-1 зроблена хороша робота та я думаю, що ця вся історія не потрібна.
– Комитет арбітрів виправдав рішення арбітра матчу Рух — Дніпро-1 Юрія Іванова. Як ви оціните це рішення?
– Коли мені дзвонять судді та розповідають про те, що відбувається у нашому футболі — це парадокс. Наші судді також, повірте мені, чекають на зміни. В них тяжкі часи. Вони бояться цього “ОПГ”, яке зашугало усіх, хто працює на український футбол. Люді бояться, але показують цікаві переписки та речі. Якщо ми на порозі змін, вспливе багато всього цікавого. Є такий персонаж Лучано Луччі. Йому за 70 років. На його думку він із сонячної Італії приїхав у тундру і розповідає нам як жити. Він президентів називає дураками, ідіотами, дозволяє собі так спілкуватися. Матеріали є. УАФ не намагалася навіть зробити розслідування. Можете уявити, щоб в Німеччини навіть президента середняка Бундесліги назвали дураком? Його б на вилах винесли до ранку, ноги б об нього витерли.
Як працює Лучано? Він дозволяє собі вмішуватись в арбітраж під час гри. Він суддям пише на ВАР, що було пенальті. Пише, що звільнить, якщо пенальті не дадуть. А рефері теж вільні українці і їх все це дістало. Це “ОПГ” вбиває український корпус. Є хороші судді, є Іванови… Куди ж без них. Люди працюють на наш футбол і це невід’ємна частина нашого футболу. Іванова усі ненавидять, це кілер від УАФ. Заберіть в нього свисток і дайте йому автомат. Як молоді футболісти після таких матчів будуть представляти країну на міжнародних змаганнях. Пане Лучано, скріншоти не горять. Італія не так далеко до України, і ми будемо звертатись до відповідних органів. Є в Луччі перекладач Роман. Він дзвонить суддям і каже написати заяву, що не буде працювати на матчі за станом здоров’я. І потім матчі судять Іванови. Зник ось Олімпік. Команда з окупованого міста. Президент вкладав у футбол. Приїхав Іванов — пропав Олімпік. Приїхав Іванов — зник Агробізнес. Прислали Іванова на Рух, вбивати Рух? Не дочекаєтесь, Андрій Васильович, не дочекаєтесь.
Ріццолі — навіщо він нам потрібен. Він в Італії закрився, їсть равіолі та пише ті брєдні, які ми з вами читаємо потім. Для чого? В нас немає суддів? Немає? Давайте разом виховувати, що за маячня? Що за тоталітарну систему ми збудували? Це ж треба захотіти — порядок навести дуже швидко. Давайте жити чесно. Зарплати давати нормальні — по три тисячі доларів. Але введіть детектор брехні. В Європі судді дають інтерв’ю. Нам суддям рот не дають відкрити. Це емоції заради чого ми любимо футбол. Андрій Васильович, виходь та говори.
– Продовж 12 років жоден український арбітр не відсудив матч групового етапу ЛЧ. Виходить, що Луччі влаштовував президентів клубів? Скільки президентів зараз проти Лучі?
– Я, насправді, думаю, що всі президенти. Але чи всі готові про це говорити. Я думаю ми для того і зібрались сьогодні. Це і звернення до президентів. Давайте говорити, сідати за стіл. Це наш продукт! Життя занадто коротке, помирає наш футбол. Він лежить в реанімаційній кімнаті, або лікаря міняти, або клініку. Це крик моєї душі. Я прийшов у футбол надовго і хочу його розвивати. Я прийшов не з амбіціями отримати медалі будь-якою ціно. Наш футбол потрібно будувати з самого низу. Це важко, боляче. Але це потрібно. Я хочу життя присвятити нашому футболу. Закликаю усіх тих, кому не байдуже на український футбол. Шляху назад вже немає. Це нормально, коли журналісти шарашать нас усіх. Змін хочу я, уся футбольна спільнота. Мені потрібно, щоб усі прокинулись. Павелко, Костюченка та уся та банда прийшли наняті на заробітну плату. Вони не повинні розповідати нам про те, як жити.
– Ви з Павелком то сваритесь, то миритесь. То в Вас Львівський мир, як на фото… Що сталось, що Ви змінили позицію до Павелка? Чи є ймовірність, що Ви знову зміните позицію до Павелка?
– Ми з Павелком розмовляємо телефоном. І якщо б наші розмови виклали у Мережу, вони б були цікавіші, ніж у Коломойського та Суркіса. Там все було дуже гаряче. В таких розмовах я розмовляю тільки серцем. Я видавав йому тексти такі, як треба. До Львівського миру ми йшли місяці чотири. Потім почалась історія зі стадіоном Україна. Його закрили, щоб нагнути Козловського, загнати мене, змусити стати на коліна. Почалась війна. Ми не приймали участі у торгах оренди за стадіон Україна, тому що не маємо морального права виграти її у новостворених Карпат. Він належав їм все життя, це їх історія. Я не можу красти історію. Дивився Циганика, який розповідав, як йому було боляче спостерігати за тим, що було на полі. А тобі не було боляче коли стадіон закривали? Рот закрили, запхали у дупу. Тоді боляче не було?
Ми тоді грали з Боснією, 1:1 зіграли. Павелко приїхав на три дні, хотів зустрітись зі мною та помиритись та відкрити стадіон Україна. Раза три або п’ять звонив мені, просив приїхати з Моршина та поговорити. Іноді буває, що люди сваряться. Але можна і миритись. Чому ні? Затягнули мене на те фото із Павелком, як бика на скотобойню. В нас було дуже багато потім розмов. Намагався шукати компроміс, діалог. В мене багато ідей. Чи будуть компроміси? Ніколи не кажи ніколи, казала мудра людина. Але точно не у цьому випадку! Бажання вже не буде миритись ні в кого. Люди з УАФ пишуть про те, що путін напав, щоб зняти Павелка з його посади. Ви там бухаєте зранку до ночі, то хоча б закусуйте. Чи щось цікавіше там придумайте. Павелко з путіним в один день народився, тому в них методи схожі.
– Чи не співпав слоган цієї прес-конференції “Час змін” з вашою коаліцією з власниками Динамо?
– Хороше питання. 24 лютого я набирав Суркісів, Срну, Палкіна, усі інші клуби. Кожному клубу запропонував безкоштовно переїхати у Львів та сховати футболістів для тренувального процесу. Наші двері були відкриті. В нас було біля 1000 біженців. До війни заїхали багато команд, які залишились тут. На сьогодні я почав спілкуватися з усіма президентами. Як нам не спілкуватись із Шахтарем, Динамо чи Зорею? В нас на академії грали клуби. Я не ховаюся, роблю все, щоб показати, що я один з вас. Хвора людина на футболі. Чи не затягують Суркіси нас у війну з УАФ? Коли мені дали можливість зайти на плюси безкоштовно, я сказав, що в нас своя історія. Я вирішив, що буду краще платити гроші і робити продукт самі. Сидів в Павелка один відомий журналіст і керував процесом, щоб нам забанити трансляції. І так перестарався, що студію нам заблокували. Це був дуже професійний журналіст, але яке право? Мене не втягують у цю війну. Я в ці ігри не граю.
– Чи є в вас питання до вашої людини в УАФ, колишнього віце-президента Руха Олександра Шевченка?
– Шевченко в останній рік майже не з’являється в УАФ. В них була весела розмова аля Красінков-Дедишин, яка завершилась завдяки мені. Тяжкі відносини. Шевченко мав стати президентом УПЛ. До нього в мене питань немає. Він багато робить для нашого футболу. Ми єдині в Україні, хто провів ДЮФЛУ в Україні. Поїхали в Європу 2010 та 2011 роком. Заявились в Еліт-Лігу, купили автобус. Тут діти нікому не потрібні, окрім мене. В Європі наших дітей приймають країни, наші діти там феєрять. Шевченко бориться за це. Він зібрав усіх президентів львівської області, навів порядок у суддівському корпусі нашої області. Я йому стоячи аплодую.
– Чи є в вас тісні зв’язки з російським бізнесменом Віктором Панюшиним?
– Я з ним знайомий вже 15 років. Щодо його екстрадиції я би міг вам багато розповісти, але це не сподобається пану Буданову. Це воєнна таємниця. Після війни я все розкажу. Я багато з ким знайомий. Бізнесу з ним не маю. Останній раз його бачив на початку війни. Бізнес з ним не беду — дайте Біблію, поклянуся дітьми вам. Клятва для мене багато що значить.
– Що зробити, щоб змінити суддівство в Україні?
– Щоб щось змінити — потрібно бажання. А його у діючого угрупування немає. Це просто змінити, і судді хочуть цих змін. Потрібно просто захотіти. Це підійме градус футболу, коли ми введемо систему оцінювання роботи суддів і так далі. Не причини треба шукати, а можливості.
– Чи є конфлікт між Анатолієм Дем’яненко та Олегом Собуцьким?
– Я безмежно люблю Анатолія Дем’яненка. Це — легенда. Чому його затягнули у цю історію? Маркевич, наприклад, втік. Дем’яненко був одним з членів виконкому ветеранського футболу, який реанімував Олег Собуцький. Ця людина зібрала ветеранів 10 років тому, об’єднав їх, возив на турніри, платив зарплату… Показав, що їх суспільство любить, хоча їх ера закінчилась. Прекрасно, коли вони об’єдналися. Але виліз Андрій Павелко. Він же має бути один, єдиний та неповторний. Він же один на 40 мільйонну країну. А Собуцькому ця історія не сподобалась і він не поставив підпис у одному з документів. Тоді царю підробили підписи.
– Чи має бути у футболі люстрація, інститут кенселінгу? Чи можуть відсіюватись люди по типу “кому можна довіряти, а кому ні”?
– Є багато українських журналістів, які не заплямовані тим угрупуванням УАФ. Журналісти — впливові люди, ви маєте бути модераторами цієї історії. Ми з вами згодні. Журналісти — четверта влада, можлива з вас почнуть брати приклад. Користуйтеся історією, будьте чесними.
– Чи можливий український футбол без олігархів?
– В нас вже олігархів не лишилося. Так боролися, що вони самі пропали. В половини клубів президенти тяжко працюють, щоб тратити на клуби 80 відсотків заробітку. А потім приїжджають Іванови и вбивають їх. Жодного рішення не приймається без Павелка. Дикий жодного рішення сам не приймає. Казав йому, щоб повільніше бігав на “п’ятий поверх”.
– Чи знаєте ви подробиці про обшуки у квартирі Павелка?
– Я не завжди читаю усі новини, тому ви мені можете розказати щось самі. З клубу мені можуть подзвонити та щось розповісти. Ми не маємо жодного відношення до цих історій, тому навіть і говорити про це не хочу. Я — один маленький гвинтик футбольної спільноти. Я буду з великим задоволенням за це все спостерігати. Час змін настав.
– Чому Рух не увійшов у єдиний пул до Сетанти?
– Рух не в пулі? Це пул не з Рухом. Дивіться, що таке телепул? Нас зробили сепаратистами. І пішла жара. Ноги об нас витирають. Пул складається з декількох речей, це дороге задоволення. Перше — це телевізійні права за 1,5 мільйони — неприємне для футболу, подачка, нижче гідності. Це неприйнятно. УЄФА розігрувало тендер на матч, дали малу ціну, та анулювали цей тендер. Я за ніч дізнався про цю подачку. Це нормально? Ми за пул, але давайте візьмемо не Павелка, а топового спеціаліста, який нам все повністю проаналізує. Давайте не проїдати тих грошей, зробимо камери, подумаємо над приміщенням. Хіба це погана ідея? А ми ще Павелку повинні були віддати 10 процентів. Це що таке? Мене важко назвати сепаратистом, ми знаємо, що без єдиного пулу в нас немає майбутнього. Але в деяких президентів довгий язик, зализує дупу Павелка та цілує її. Я тепер стану кошмаром для УАФ. Вони проклянуть той день, коли затіяли ті ігри.
– Як змусити УАФ робити відкритими звіти, розповідати нам про свою роботу?
– Павелка, я вважаю, змусити не можна. Ми маємо заставити робити зміни. Ми сьогодні розпочали цей процес, буде прорвана дамба: протече, як має бути. Ми за вісім років нічого не дочекались, будемо зараз чекати з море погоди. Я думаю, що людей, які готові до змін, значно більше, ніж ми думаємо. Хтось боїться цього, але процеси запущені. Це точка неповернення. Перемога або смерть.
– Хто модерував вбивство Руха у матчі проти Дніпра-1?
– Протягом двох годин я давав це зрозуміти. Костюченко Вадим розподіляв суддів. Алан Плієв підрулював тією історією.
– Красніков та Металіст працювали з суддями?
– Так, я так вважаю. Вони хотіли в УПЛ. Були в них амбіції боротися за єврокубки. Якщо б в мене були амбіції вигравати перше місце, то в мене б діти не грали за першу команду. Роман, Сапуга… Вони можуть грати за U-19. В мене мрія — щоб в збірній грати 11 наших випускників. І ми це робимо не погано.
Source: football.ua
