Серед видимих проблем православної спільноти в Україні особливе місце належить календарній реформі. В цій статті розглядається проблема поділу православних на два табори, а також спростування псевдоаргументів, пов’язаних з календарною реформою. Першим таким аргументом є твердження, що григоріанський календар є католицьким. Насправді, григоріанський календар був введений для синхронізації календаря з природними явищами і не має відношення до конфесійності. Другим аргументом є твердження, що різницю в календарях помітили лише зараз. В дійсності, потреба у календарній реформі висловлювалась ще давно, але церква не наважувалась на кардинальні зміни. Третій аргумент полягає в тому, що так святкували більше 2000 років і змінювати календар не потрібно. Проте, багато помісних церков уже використовують новоюліанський календар, враховуючи його астрономічну точність. Четвертим аргументом є посилання на рішення константинопольського собору 1583 року, яке піддавало анафемі прихильників григоріанського календаря. Однак, це рішення стосувалося саме способу вирахування пасхалії, а не календаря в цілому. Нарешті, п’ятим аргументом є накладка нового календаря з постом Петра і Павла. Проте, цей пост було запроваджено для тих, хто не міг поститись у святу чотиридесятницю, тому відсутність цього посту не є проблемою. В підсумку слід зазначити, що різниця між старим юліанським і астрономічним календарями буде лише зростати, тому календарна реформа є необхідною для правильного співпадання свят з природними явищами.
Серед видимих проблем православної спільноти в Україні особливе місце належить календарній, а з наближенням Різдва Христового вона загострюється ще більше. Православні поділяються на два непримиримих табори. В цьому досить складному і болючому для багатьох питанні пропонуємо розібратися разом із протоієреєм Віталієм Кузьмичем, настоятелем парафії Почаївської Ікони Богоматері міста Сарни (Дослідна станція) ПЦУ. А також спростувати основні псевдоаргументи, пов’язані з календарною реформою.
«Аргумент» №1. Григоріанський календар — католицький, бо його створив Папа Римський
— Староримський юліанський календар, за яким жила Римська імперія був скопійований від персів і введений в дію 45 року до Різдва Христового римським імператором Юлієм Цезарем. Кожні 128 років він відставав на 1 день від повного природного кола, річного циклу обертання планети Земля навколо Сонця. Перси враховували це та додавали ще один день на кожні 128 років, а римляни цього не знали і вже в 16 столітті виявили, що юліанський календар відстає аж на десять діб, тож найдовша ніч вже припадає не на 22 грудня, а 1 січня. Тому вчені все підрахували й у 1582 році синхронізували календар із природними явищами, щоб відповідав повному річному циклу оберту землі навколо Сонця. Повний рік триває 365 діб 5 годин 48 хвилин 46 секунд.
Новий календар назвали григоріанським, бо саме Папа Григорій ввів його в користування. Багато хто помилково думає, що календар створив Папа Римський, так само як і юліанський — Юлій Цезар, але насправді календарі створювали вчені і часто доказували істинність своїх розрахунків ціною власного життя, згадаймо того ж Галілея. Але цим вченим пощастило, бо папа Григорій був розсудливішим, ніж його попередники. І згодом цей вже виправлений календар почав ширитись по всій території Європи.
Так, наприклад, на території теперішнього Закарпаття розпочали використовувати григоріанський календар разом з Австро-Угорщиною 21 жовтня 1587 року. А західна частина України разом з Річчю Посполитою 4 жовтня 1582 року. Але під час перебування України під владою московитів у 17 столітті на підкорених територіях знову відновили старий календар. І лише в 1917-му декретом УНР у світське життя нашої держави знову повернули новий стиль.
«Аргумент» №2. Чомусь різницю в календарях помітили лише зараз
— Якщо із світським календарем все більш менш зрозуміло, то реформу православного церковного календаря почали нещодавно. Періодично було чути поодинокі думки відомих богословів про те, що потрібна календарна реформа, бо з кожним разом різниця між календарями зростає, але на кардинальні зміни Церква довго не наважувалась.
Ще на першому Вселенському соборі в Нікеї у 325 році було затверджено святкувати Різдво на третій день після найдовшої ночі в році. Найдовша ніч — 22 грудня, а третій день — 25 грудня. Тож уже на третьому Вселенському соборі в Ефесі в 431 році затвердили святкувати Різдво саме 25 грудня. Як я вже розповідав, ще в 16 столітті виявили, що юліанський календар відстає аж на десять діб і найдовша ніч припадає не 22 грудня, а 1 січня і дата Різдва вже не співпадає з астрономічною датою, встановленою третім Вселенським собором. Ба більше, вона постійно зміщується ближче до літа. Ось, наприклад, у 16 столітті різниця між календарями була 10 діб. І тоді Різдво змістилося вже на 4 січня, а день пам’яті Святого Миколая на 16 грудня. У 19 столітті різниця була 12 діб і Різдво було відповідно 6 січня, Миколая — 18 грудня, Водохреща — 18 січня, Покрова — 13 жовтня. А в 16-17 столітті, в ті часи, коли були козаки, Покрова була не 14 жовтня, а 11 жовтня. В 20 столітті різниця між календарями сягнула вже 13 діб і свято Миколая змістилося на 19 число, а Різдво на звичне для багатьох сьогодні 7 січня.
І тільки в травні 1923 року у Вселенському патріархаті відбувся конгрес (зібрання) православних східних церков, скликаний патріархом Мелетієм IV. Саме на цьому конгресі нарешті розпочали обговорення календарного питання та прийняли рішення про реформу юліанського календаря згідно з астрономічною відповідністю. Щоб усунути вади як юліанського, так і григоріанського календаря, було вирішено запровадити календар, розроблений сербським астрономом, професором математики і небесної механіки Белградського університету Мілутіном Міланковичем. Цей календар отримав назву новоюліанський.
«Аргумент» №3. Ми так святкували більше 2000 років
— Новоюліанський календар впроваджувався в помісних церквах поступово, навіть подекуди з певним спротивом, бо православна церква досить архаїчна і тяжко приймає зміни, навіть коли вони є на 100% правильними.
Думаю, аргумент «ми так святкували більше 2000 років» чули всі. Але на сьогоднішній день вже 10 з 15 помісних автокефальних церков в своєму богослужбовому житті використовують новоюліанський календар, зокрема і Православна церква України з 1 вересня 2023 року. Є звісно і ті церкви, які з певних причин ще не готові змінити календар. Це Єрусалимська церква, Грузинська, Сербська, Польська, яка після отримання томосу про автокефалію в 1929 року жила за новоюліанським календарем і, звісно, не без політичної складової повернулась на старий стиль тільки в 2014 році. Але заради справедливості зауважу, що в Польській церкві і дотепер збереглись парафії, які користуються новоюліанським календарем.
Старий римський юліанський календар зберігає також і російська церква, хоча її очільник у період з 1917 до 1925 року патріарх Тихон (Белавін), канонізований рпц, був прихильником календарної реформи. 1 жовтня 1923 року він написав звернення до єпископату, духовенства та вірних, в якому просив підтримати ініціативу про виправлення церковного календаря, але отримав супротив і несприйняття темної частини своєї пастви та духовенства. Є новостильні парафії і в УПЦ (МП): всі архієреї Чернівецької єпархії починаючи від митрополита Онуфрія, коли він був там правлячим, і закінчуючи теперішнім митрополитом Мелетієм служать за новим стилем.
«Аргумент» №4. Всі прихильники григоріанського календаря піддаються анафемі
— Одним із аргументів, який висувають противники новоюліанського календаря — це посилання на рішення собору 1583 року в Константинополі, що піддав анафемі всіх прихильників григоріанського календаря як порушників постанов Першого Вселенського Собору та 7-го Апостольського правила. Це Правило говорить наступне: «Якщо хтось – єпископ, пресвітер чи диякон святий день Пасхи раніше весняного рівнодення з іудеями святкувати буде, нехай буде позбавлений священного сану». Але якщо уважно прочитати рішення собору, то вони стосувалися григоріанського календаря, а саме способу вичислення пасхалії, дня святкування Пасхи. А, як вже надіюсь всім відомо, за новоюліанським календарем святкування Пасхи співпадає з старим стилем, бо спосіб вирахування пасхалії залишився той самий, тому новоюліанський календар не підпадає під анафему Константинопольського собору.
«Аргумент» №5. Новий календар не співпадає з Петровим постом
— Ще одним з аргументів для прихильників старого стилю є накладка з постом Петра і Павла. Так, у цьому році Петрів піст не буде загальним, бо Свята П’ятидесятниця буде святкуватися 23 червня, а день святих первоверховних апостолів Петра і Павла — вже 29 червня. Отже, не існуватиме визначеного періоду посту, який мав би розпочатися за тиждень після Святої Трійці. Але і це не може бути проблемою, бо історично цей піст було встановлено для тих, хто з якоїсь причини, подорожі чи хвороби, не постився у святу чотиридесятницю.
Отже, у підсумку хочу зауважити, що різниця між старим юліанським і астрономічним календарями буде тільки зростати, а дата святкування Різдва у 22 столітті зміститься вже на 8 січня.
Новоюліанський календар — не григоріанський чи католицький. Це староримський юліанський календар, яким користувалась Православна церква, виправлений до астрономічної відповідності православним вченим.
Джерело: sarnynews.city
Марія Іванова головний редактор сайту Надзвичайні новини України – визнана фахівчиня в галузі журналістики, яка віддано присвятила своє життя розкриттю новин та подій, що впливають на сучасне суспільство України. З юності вона виявляла захоплення словом, а пізніше обравши журналістику своїм шляхом, завоювала високий авторитет в цій галузі.
